Богдан Ступка. Фотоальбом
Богдан Ступка. Фотоальбом
Фотоальбом про творчість Богдана Ступки — ідеш і гортаєш життєво–творчі «сторінки» Богдана Ступки. Тут і його перші театральні кроки, і «юні» кіношні ролі, до прикладу — Ореста Дзвонаря у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». На стінах «сфокусовані» кадри пізніших фільмів — «Тарас Бульба», «Сафо», «Свої»...
За світлинами простежуємо, що iнколи доля повертала актора до його ж творінь. Свого часу він грав Маляра у виставі «Дикий ангел» за твором Олексія Коломійця. А вже цього року Богдан Сильвестрович постав героєм цього самого твору, щоправда, уже в кіно перевтілився в Платона Ангела в однойменному фільмі. 1960 року в театрі ім. М. Заньковецької починав із «Фауста і смерті» — згодом «Фауста» за його участю успішно ставили в театрі ім. І. Франка.
Серед знімків бачимо ще один знаковий момент для родини Ступки — у виставі «Записки божевільного» вперше на сцені з’явився його син. Фото п’єси «Кар’єра Артура Уі, якої могло б не бути», де Богдан Сильвестрович зіграв Гітлера, повертає до 1985 року. Тоді після першого акту її заборонили. Однак артисти дограли другий акт, а студенти подарували їм гвоздики за сміливість. Пізніше ж на великій сцені театру Франка ця вистава мала неабиякий успіх. Звісно, «стрижневі» експонати присвячені етапним ролям Богдана Ступки — Миколи Задорожного, Дяді Вані й Тев’є, музику яких, за словами актора, він спіймав.
Доповнюють експозицію нагороди, театральні костюми Ступки, відео вистави «Тев’є–Тевель», макети сцен, замальовка художниці Ірини Левицької, яка зобразила актора в ролі Миколи Задорожного з «Украденого щастя». Спеціально для виставки Андрій Александрович–Дочевський створив із піску й акрилових фарб портрет Богдана Сильвестровича в ролі Короля Ліра. Полотно гармонійно виглядало на тлі самого Ступки. «Я зворушений такою виставкою. Тут багато фотографій, які я давно не бачив і не знаю, чи вони в мене є», — захоплювався побаченим Богдан Ступка.
Фотоальбом про творчість Богдана Ступки — ідеш і гортаєш життєво–творчі «сторінки» Богдана Ступки. Тут і його перші театральні кроки, і «юні» кіношні ролі, до прикладу — Ореста Дзвонаря у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». На стінах «сфокусовані» кадри пізніших фільмів — «Тарас Бульба», «Сафо», «Свої»...
За світлинами простежуємо, що iнколи доля повертала актора до його ж творінь. Свого часу він грав Маляра у виставі «Дикий ангел» за твором Олексія Коломійця. А вже цього року Богдан Сильвестрович постав героєм цього самого твору, щоправда, уже в кіно перевтілився в Платона Ангела в однойменному фільмі. 1960 року в театрі ім. М. Заньковецької починав із «Фауста і смерті» — згодом «Фауста» за його участю успішно ставили в театрі ім. І. Франка.
Серед знімків бачимо ще один знаковий момент для родини Ступки — у виставі «Записки божевільного» вперше на сцені з’явився його син. Фото п’єси «Кар’єра Артура Уі, якої могло б не бути», де Богдан Сильвестрович зіграв Гітлера, повертає до 1985 року. Тоді після першого акту її заборонили. Однак артисти дограли другий акт, а студенти подарували їм гвоздики за сміливість. Пізніше ж на великій сцені театру Франка ця вистава мала неабиякий успіх. Звісно, «стрижневі» експонати присвячені етапним ролям Богдана Ступки — Миколи Задорожного, Дяді Вані й Тев’є, музику яких, за словами актора, він спіймав.
Доповнюють експозицію нагороди, театральні костюми Ступки, відео вистави «Тев’є–Тевель», макети сцен, замальовка художниці Ірини Левицької, яка зобразила актора в ролі Миколи Задорожного з «Украденого щастя». Спеціально для виставки Андрій Александрович–Дочевський створив із піску й акрилових фарб портрет Богдана Сильвестровича в ролі Короля Ліра. Полотно гармонійно виглядало на тлі самого Ступки. «Я зворушений такою виставкою. Тут багато фотографій, які я давно не бачив і не знаю, чи вони в мене є», — захоплювався побаченим Богдан Ступка.
Фотоальбом про творчість Богдана Ступки — ідеш і гортаєш життєво–творчі «сторінки» Богдана Ступки. Тут і його перші театральні кроки, і «юні» кіношні ролі, до прикладу — Ореста Дзвонаря у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». На стінах «сфокусовані» кадри пізніших фільмів — «Тарас Бульба», «Сафо», «Свої»...
За світлинами простежуємо, що iнколи доля повертала актора до його ж творінь. Свого часу він грав Маляра у виставі «Дикий ангел» за твором Олексія Коломійця. А вже цього року Богдан Сильвестрович постав героєм цього самого твору, щоправда, уже в кіно перевтілився в Платона Ангела в однойменному фільмі. 1960 року в театрі ім. М. Заньковецької починав із «Фауста і смерті» — згодом «Фауста» за його участю успішно ставили в театрі ім. І. Франка.
Серед знімків бачимо ще один знаковий момент для родини Ступки — у виставі «Записки божевільного» вперше на сцені з’явився його син. Фото п’єси «Кар’єра Артура Уі, якої могло б не бути», де Богдан Сильвестрович зіграв Гітлера, повертає до 1985 року. Тоді після першого акту її заборонили. Однак артисти дограли другий акт, а студенти подарували їм гвоздики за сміливість. Пізніше ж на великій сцені театру Франка ця вистава мала неабиякий успіх. Звісно, «стрижневі» експонати присвячені етапним ролям Богдана Ступки — Миколи Задорожного, Дяді Вані й Тев’є, музику яких, за словами актора, він спіймав.
Доповнюють експозицію нагороди, театральні костюми Ступки, відео вистави «Тев’є–Тевель», макети сцен, замальовка художниці Ірини Левицької, яка зобразила актора в ролі Миколи Задорожного з «Украденого щастя». Спеціально для виставки Андрій Александрович–Дочевський створив із піску й акрилових фарб портрет Богдана Сильвестровича в ролі Короля Ліра. Полотно гармонійно виглядало на тлі самого Ступки. «Я зворушений такою виставкою. Тут багато фотографій, які я давно не бачив і не знаю, чи вони в мене є», — захоплювався побаченим Богдан Ступка.
