Метафора потужно живить емоційну енергетику слова, увиразнює його образну структуру, розширює смислові горизонти мови. Без неї неможлива література, не обходиться наука, активно фігурує вона в соціокультурних дискурсах. Метафора несе інформацію про історичний і культурний розвиток людини, пізнання нею світу, самовираження у слові. Метафоризаційні процеси мають системний, цілісний, цілеспрямований і хвилеподібний характер. На основі їх осмислення сформульовано концепцію метафоричного динамізму, що ґрунтується на розумінні метафори як наснаженого внутрішньою силою явища мови, мислення і культури. У руслі цієї концепції в монографії розглянуто також розвиток української поетичної метафори, українського поетичного мовомислення, проаналізовано метафоричний світ поетичних творів вітчизняної літератури ХХ ст.

Адресована дослідникам мовознавчих і літературознавчих проблем. Прислужиться викладачам, аспірантам, студентам, учителям і всім, хто цікавиться виражальними засобами поетичної мови.