Драматургія Богдана Бойчука постала на тлі театральних революцій 60-80 рр. ХХ століття, революцій Єжи Ґротовського, Тадеуша Кантора, Пітера Брука, Аріани Мучкін та інших. Все ж, основним поштовхом для ранніх одноактівок був "Театр абсурду", точніше, Семюель Беккет.