У книжці йдеться про те, як філософія прояснює умови набування життєвого досвіду. Автор також з’ясовує, як ці умови досліджувала герменевтика – наука про тлумачення сенсу. В історії герменевтики, описаній у монографії, підкреслено моменти, які дають змогу філософії довести, що буттєві умови розуміння не зводяться до «техніки» інтерпретації тексту чи іншого вияву думки. Книжка також містить аналіз поглядів Авґустина, Дильтая, Гусерля, Гайдеґера, Колінґвуда, Ґадамера та інших філософів. Показано, як із цих поглядів випливає, що будь-яке розуміння сенсу обумовлене й певним саморозумінням тлумача. Цю істину найочевидніше підтверджує мистецький досвід, якому автор приділяє велику увагу.