У монографії досліджується феномен нон-фініто як естетичної категорії. Розглядаються причини та особливості незавершених текстів. На прикладі творчості Лесі Українки доводиться самобутність художнього типу мислення нон-фініто. Пропонується систематизація прийомів нон-фініто в драматичному доробку письменниці («Кассандра», «На полі крові», «Адвокат Мартіан», «Три хвилини» та ін.). Основна увага приділяється інтерпретації найбільш утаємниченого твору Лесі Українки – фантастичної драми «Осіння казка», що визнається ключовим для еволюції мистецької манери драматурга.

Для літературознавців, викладачів вищої школи, студентів-філологів та всіх шанувальників творчої спадщини Лесі Українки.