Книга є продовженням монографії «Фінал Третього Риму», перша частина якої вийшла друком у 1998 р. під назвою «Російська месіянська ідея на зламі тисячоліть». Автор звертається до проблеми ширшої візії української культурної перспективи та розвитку суспільства як проблеми розвитку власне українського урбаністичного медіа-простору, де генеруються та циркулюють ключові специфічно-національні смисли, цінності, дискурси. Новітні механізми культурно-цивілізаційного зросійщування (як от естрада, телебачення, белетристика, глянцеві журнали, серіали, тощо), продуковані у цивілізаційному полі Азіопи, ведуть до остаточної самовтрати національної ідентичності, спустошують українське культурне поле, знекорінюють та розмивають українську націю. Автор наголошує на нагальній потребі створення інституційно-функціональних та інфраструктурних передумов культурної деколонізації України. Ключовим у цьому процесі має стати проект витворення новоукраїнського урбанізму у формі активного українського комунікативного середовища міста, яке й стане генератором і транслятором новітньої української культури. Автор визначає поняття «живої культури» як такої, що охоплює усі сфери життєдіяльності суспільства (виробничу, бізнесову, політичну, мистецьку, повсякденні практики тощо); вона реально розгортається як інтерпретативна та ре-інтерпретативна діяльність, що органічно пов’язана із сенсоутворюванням та обстоюванням базових цінностей (у рамках моральної, соціонормативної, ідеологічної та релігійної культур). Відносно цілісна новоукраїнська цивілізація, котра створить таке довкілля, такий соціокультурний простір, безперечно зможе подолати ту кризу ідентичності, що є сьогодні основною і фундаментальною причиною кризи громадсько-політичного життя та української культури.