Після арешту за вживання кокаїну Беґбедер потрапляє в поліційну дільницю, де першої ж ночі, щоб побороти напад клаустрофобії, обіцяє собі написати книжку. Він починає пригадувати походження своєї родини, знайомство своїх батьків і їхнє швидке розлучення, своє життя то з матір’ю, то з батьком. Незабаром за рішенням паризького прокурора його переводять до префектури, і другої ночі Беґбедер рятується тим, що пригадує власне розлучення, свої стосунки з донькою Хлоєю, переосмислює своє життя й виходить з в’язниці іншою людиною. Цей автобіографічний роман, який отримав літературну премію «Ренодо», вважається чи не найкращим у доробку автора.