Антологія вітчизняної прози про гопніків «Гопак» написана не гопніками, а тими, хто лише ретранслює стан й спосіб життя даної соціальної верстви. Існує прекрасна народна мудрість: хто повільно бігає – того швидко гопають. Очевидно, авторів, які увійшли до антології, обставини не змушували метушитися, шукати по кишенях сємки чи робити спроби папригать, бо їхні історії доволі… позитивні. Адже розповіді так само не стимулюють присідати на корташи, «лузати соняшник» чи долучатися до соціально-культурного явища якимись іншими способами.