У монографії, на прикладі шляхів сполучення, досліджується інфраструктурна політика австрійського уряду на північному сході монархії з часу включення до Габсбурзької імперії Галичини і Буковини в 70-х роках XVIII ст. і до 60-х років ХІХ ст. Розглянуто вихідні соціально-економічні та політичні мотиви, якими керувалися австрійські урядовці у своїй політиці щодо традиційних комунікацій – ґрунтових та водних шляхів; розкрито специфіку ставлення до залізниць як модерного засобу транспортування; показано врахування комунікаційного чинника у зовнішньополітичній діяльності австрійського уряду щодо Прусії, Росії та Дунайських князівств.