Усе почалося у 1972 році… Вона завжди була популярною ученицею. Розумна, симпатична, уважна ― улюблениця всіх учнів і вчителів. У кожному класі завжди є хоч одна чи один такий. Та коли вона стала дев’ятикласницею ― Місакі загинула через нещасний випадок. Усі були вбиті горем, а потім хтось раптом сказав: «Місакі тут, із нами. Вона не померла!». З того дня клас продовжував вірити, що Місакі все ще жива, і в цю гру вони грали аж до самого випуску. А на світлині з випускної церемонії Місакі була на своєму місці. Якби ж то цим усе й закінчилося…
Усе почалося у 1972 році… Вона завжди була популярною ученицею. Розумна, симпатична, уважна ― улюблениця всіх учнів і вчителів. У кожному класі завжди є хоч одна чи один такий. Та коли вона стала дев’ятикласницею ― Місакі загинула через нещасний випадок. Усі були вбиті горем, а потім хтось раптом сказав: «Місакі тут, із нами. Вона не померла!». З того дня клас продовжував вірити, що Місакі все ще жива, і в цю гру вони грали аж до самого випуску. А на світлині з випускної церемонії Місакі була на своєму місці. Якби ж то цим усе й закінчилося…
Усе почалося у 1972 році… Вона завжди була популярною ученицею. Розумна, симпатична, уважна ― улюблениця всіх учнів і вчителів. У кожному класі завжди є хоч одна чи один такий. Та коли вона стала дев’ятикласницею ― Місакі загинула через нещасний випадок. Усі були вбиті горем, а потім хтось раптом сказав: «Місакі тут, із нами. Вона не померла!». З того дня клас продовжував вірити, що Місакі все ще жива, і в цю гру вони грали аж до самого випуску. А на світлині з випускної церемонії Місакі була на своєму місці. Якби ж то цим усе й закінчилося…