«Клітка для неба», «Глобус України», «Кенгуру завбільшки з цвіркуна»... Назви повістей, що увійшли до нової збірки Василя Слапчука, химерніші одна за одну. А можливо, і за самі тексти, які у більшості своїй – земні, навіть приземлені. Укорінені у все таке звичне, буденне, а вся філософія в них – то лише «крихти у бороді Конфуція». Мудра іронічна усмішка крізь примружені очі. А крім того – щемке кохання, давнє, напівзабуте, теплі спогади про незатишне дитинство, польоти на пегасі, пошуки своїх витоків із заступом у руках, і знову кохання, яке й поєднує все перераховане в нерозривну єдність.