«Книга про Бланш і Марі» — це історія складних стосунків двох непересічних жінок: Бланш Віттман — «королеви істеричок», пацієнтки професора Жана-Мартена Шарко та Марі Кюрі — французької науковиці польського походження, двічі лауреатки Нобелівської премії. Що ж поєднувало цих двох жінок? Найперше — бажання зрозуміти. Марі — природу радіоактивності, а Бланш — не мало, не багато — природу любові.
«Книга про Бланш і Марі» — це також мозаїчне тло епохи, оповідь про жертовність заради науки і зворушливий портрет дружби двох рівною мірою хоробрих і талановитих особистостей.
В оформленні обкладинки використано фото з І Сольвейського конгресу та картину П’єра-Андре Бруйє «Лекція доктора Шарко в Сальпетрієрі».
«Книга про Бланш і Марі» — це історія складних стосунків двох непересічних жінок: Бланш Віттман — «королеви істеричок», пацієнтки професора Жана-Мартена Шарко та Марі Кюрі — французької науковиці польського походження, двічі лауреатки Нобелівської премії. Що ж поєднувало цих двох жінок? Найперше — бажання зрозуміти. Марі — природу радіоактивності, а Бланш — не мало, не багато — природу любові.
«Книга про Бланш і Марі» — це також мозаїчне тло епохи, оповідь про жертовність заради науки і зворушливий портрет дружби двох рівною мірою хоробрих і талановитих особистостей.
В оформленні обкладинки використано фото з І Сольвейського конгресу та картину П’єра-Андре Бруйє «Лекція доктора Шарко в Сальпетрієрі».
«Книга про Бланш і Марі» — це історія складних стосунків двох непересічних жінок: Бланш Віттман — «королеви істеричок», пацієнтки професора Жана-Мартена Шарко та Марі Кюрі — французької науковиці польського походження, двічі лауреатки Нобелівської премії. Що ж поєднувало цих двох жінок? Найперше — бажання зрозуміти. Марі — природу радіоактивності, а Бланш — не мало, не багато — природу любові.
«Книга про Бланш і Марі» — це також мозаїчне тло епохи, оповідь про жертовність заради науки і зворушливий портрет дружби двох рівною мірою хоробрих і талановитих особистостей.
В оформленні обкладинки використано фото з І Сольвейського конгресу та картину П’єра-Андре Бруйє «Лекція доктора Шарко в Сальпетрієрі».