Леопольд Левицький в українському мистецтві ХХ століття став однією з ключових постатей у формуванні обличчя модерної української графіки. Його особливі заслуги у розвитку не ілюстративної станкової гравюри. У творчому доробку численні експерименти з офортами, ліноритами, літографіями, кольоровими монотипіями. У своїй творчості він був нонконформістом, створивши велику кількість змістовних, формально цілісних естампів, якими засвідчив широту своїх суспільних і творчих інтересів та небуденний графічний талант. Власна манера письма також вирізняє живописні полотна художника.

Майже уся творча спадщина Левицького, а це понад сім тисяч одиниць збереження, більшість з якої твори графіки, поповнює фондові збірки Національного музею у Львові імені А. Шептицького. Кількість естампних відбитків у Левицького була дуже великою, а творчість ще при житті художника надзвичайно популярною, тому значна кількість гравюр зберігається у приватних колекціях.