В книзі обґрунтовується твердження, що дослідження лінгвоциду не може бути всеохопним у межах лінгвістики (соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики) – його різноаспектне вивчення можливе тільки в українознавстві як цілісному комплексі наук про Україну й українство і як філософії, політиці та педагогіці національного і державного буття українського народу.

Автор вважає, що неспотворена правда про нищення української мови поневолювачами України має стати невід'ємною складовою історичної пам'яті українців, їхньої національної свідомості, а подолання наслідків лінгвоциду – одним із напрямків діяльності української держави та розвитку українського суспільства.

Дослідник розглядає окремі аспекти лінгвоциду та глобалізації на світовому та регіональному рівнях у проекції на українську реальність, їх етнічно-субетнічні особливості, стан та перспективи українського мовно-інформаційного простору, можливості ренаціоналізації України в умовах глобалізації.