У монографії розвивається проект філософсько-антропологічного та соціокультурного розуміння нігілізму як вчення, що компенсує однобічність розгляду життя як позитивної присутності людини у світі поза її альтернативами, які характеризуються єдністю “буття” і “ніщо”. Аналізуються головні засади, аспекти прояву нігілізму та його зв’язок з поняттям “ніщо”. У дослідженні визначено місце, роль та способи здійснення нігілізму в історичному розвитку людства, крізь призму антропологічної проблеми у філософії. Доводиться, що нігілізм є інтеграційним виразом такого аспекту людського світовідношення, що дотичний до колізій людської присутності в складі буття.