Проза Катажини Ґрохолі читається на одному подиху. Її легкий стиль заводить читача в оману, бо за уявною легкістю криється біль, страждання і розпач. Теми, що порушуються в її романі «Ніколи в житті» можна було б визначити, як суто жіночі, хоча ми завжди бачимо, що авторський погляд часто порушує універсальні проблеми. Її «приватна» покинута жінка завжди є віддзеркаленням глибоких суспільних змін. Описуючи проблеми цієї жінки, Ґрохоля також показує чоловіка, який є ще навіть більшою жертвою суспільних змін. Тому це водночас книжки для жінок – і в цьому випадку Ґрохоля виступає в ролі психотерапевта і помічниці. Цей роман також є дороговказом для сучасного чоловіка, який іноді просто навіть не уявляє, що думає і про що мріє його дружина. Український переклад Катажини Ґрохолі наразі дуже актуальний. Бо проблеми й далі існують. Жінок і далі покидають. От тільки між польською і українською жінкою існує принципова відмінність. Польська жінка вміє захиститись, що, зрештою, демонструє літературне явище Катажина Ґрохоля. В Україні ми все ще не маємо своєї Ґрохолі. Однак, вона обов’язково мусить з’явитись в українській мові та українському світі.