Ця книга є до певної міри літературною містифікацією. Бо містичним, загадковим досі залишається й сам Микола Гоголь. Таїною оповиті його з’ява на світ, причина самотності, дар провидця, непоборне відчуття месіанства, нібито спалення другого тому “Мертвих душ”, якщо він був, смерть і зникнення голови з труни...

Гоголь забрав із собою таємницю — чи була в нього та єдина жінка, з якою він мріяв поєднати долю і якій звіряв найпотаємніші думки. Аналізуючи його епістолярію до Марії Балабіної, Олександри Смірнової-Россет, Анни Вієльгорської, автор схильний вважати, що була. Тож він і скомпонував рукопис з уривків реальних листів Миколи Гоголя, написаних до різних людей, як до тієї уявної. Якщо чогось бракувало для розкриття образу письменника і тодішнього його стану,— він послуговувався переказами й міфами, які знають поодинокі його земляки.

Думки, почуття, переконання одного з помітних діячів світової культури актуальні й понині. Прочитати їх, відкрити невідоме досі з його біографії, задуматися — то чудова нагода пом’янути митця перед 200-літтям від дня його народження.