У політичній історії України ХХ століття Петру Шелесту належить особливе місце. Пройшовши нелегкий життєвий шлях, він в 1963 році став першим секретарем ЦК Компартії України. Підтримував М. Хрущова і його політичну лінію, однак опинився серед тих, xто привів до влади Л. Брежнева. Вистyпав проти "празької весни" 1968 року і в той же час блокував тотальне удушення інакомислення в Україні. Визнавав сталінський авторитет і водночас вимагав, щоб московське керівництво дотримyвалося офіційно декларованих принципів у відносинах центру і тодішніх союзних республік. Був проти демонтажу СРСР і разом з тим сприяв зміцненню українських національних традицій, шанобливогo ставлення до минулоro України. У чому ж секрет такої двоїстості Петра Шелеста? Хто і як створив йому імідж "надмірного" українськогo патріота і навіть "націоналіста"? Як склалася йогo доля після того, як його відправили на "підвищення" до Москви, а потім піддали політичному переслідуванню? На ці тa інші питання прагне знайти відповіді автор цієї книги.