«Нью-Йоркська група» — це вибух енергії блискучої плеяди талановитих, різнобічно обдарованих шістдесятників. Усі поети жили в еміграції, і не обов’язково в Нью-Йорку, а об’єднувала їх потреба повної свободи творчості, особливе світовідчування, загострене розуміння своєї історичної місії на землі і переконання, що поети мають не служити народові, а формувати літературу цього народу, тобто частково формувати сам народ. Лірика цих поетів спирається на велику естетичну школу — від уснопоетичної народної творчості, давньої української поезії до найновіших пошуків літератури модернізму та постмодернізму. Читацька думка має пройти шляхом від витоків історії і культури до сучасності з її пекучими питаннями.