Бесідуючи з молоддю, із зовсім юними людьми, автор переконався, що Бог передусім промовляє до них і чекає від них життя, згідно з їхнім покликанням. Чимало людей не може знайти свого шляху, єдиного й неповторного, бо не намагається пізнати себе, зрозуміти навколишній світ і ближніх своїх, тож відчувають себе самотніми і непотрібними в цьому житті. Автор цієї книги, священик, немов добрий садівник, прагне, щоб усі квіти, кущі та дерева в Божому саду зацвіли повними чарівними суцвіттями у всім розмаїтті своїм і щедро плодоносили – кожен за родом своїм.