Проза Любові Пономаренко – це проза вразливого і зрячого серця, проза яскрава, густа, образна, лаконічна і вишукана за формою. На ній лежить і світиться виразна й переконлива ознака талановитості авторки, її своєрідного світобачення й світосприйняття. У кожному рядку письменниці відчувається чесність перед собою, людьми, життям і світом, у якому живемо.