Збірку віршів Дмитра Павличка «Потоп» можна було б назвати макрометафорою трагічних для України подій 2010 року, коли була «Майдану зламана підкова». Навіть три поеми з історичним змістом спроектовані в українську сучасність. Не приховуючи своїх найглибших страждань, що зрідні розпачеві біблійного Йова, поет своєю молитвою, віщим і страшним (як у Борхеса) сном та пророцтвом застерігає ситу Європу від небезпеки недооцінки московського шовіністичного потопу, який може поглинути не лише Україну, а й весь континент. Собі ж автор наказує і далі «тримати / Свободи прапора незламну жердь».