Про політику і людей
Про політику і людей
«Я все життя малюю людей, а останні 10 років – найчастіше малюю людей у політиці. Може, часом вони видадуться не такими красивими й розумними, як нам усім хотілося б, але я пропоную подивитися на них з іронією і побачити їх простими і смішними. Адже обов’язок порядного політика – терпіти кпини своїх прискіпливих і вредних співгромадян (бо чого ж тоді він пішов у політику?). А наш обов’язок – тримати «претендентів на еліту» під вогнем гумору і сарказму (бо що може бути страшнішим ганьби перед народом?).
Перед Вами, мій читачу і глядачу, лише деякі малюнки з 2005 по 2013 р. – погодьтеся, найцікавіші поки що роки нового тисячоліття в Україні. Хоча за цей час було створено десятки тисяч малюнків, але тут подано на Ваш розсуд лише ті, які сьогодні видаються мені вартими згадки – може, вони відірвуть Вас від повсякдення і змусять подивитися на себе в контексті історії, а не короткого політичного моменту? Вони намальовані так, як я побачив і запам’ятав події нашого політичного життя – звичайно, не претендуючи на історичну точність, але прагнучи передати дух цієї незвичайної епохи. Вибачайте за такий мій геть суб’єктивний погляд на політику та людей у ній та поза нею…
А якщо раптом у Вас, мій читачу-глядачу, виникне чуття dеjа vu, не впадайте у відчай – повірте, граблі не є українським національним інструментом. Це – навчання. Головне – ми вчимося і вміємо засвоювати уроки, тим паче такі складні і важкі. Хіба ні?
І коли мої малюнки стануть Вам у добрій нагоді в цьому життєвому навчанні, я буду щасливим. А коли в песимістичні хвилини вони принесуть Вам сміх, добрий настрій і віру в майбутнє, я буду щасливим безмірно!».
Анатолій Василенко
«Я все життя малюю людей, а останні 10 років – найчастіше малюю людей у політиці. Може, часом вони видадуться не такими красивими й розумними, як нам усім хотілося б, але я пропоную подивитися на них з іронією і побачити їх простими і смішними. Адже обов’язок порядного політика – терпіти кпини своїх прискіпливих і вредних співгромадян (бо чого ж тоді він пішов у політику?). А наш обов’язок – тримати «претендентів на еліту» під вогнем гумору і сарказму (бо що може бути страшнішим ганьби перед народом?).
Перед Вами, мій читачу і глядачу, лише деякі малюнки з 2005 по 2013 р. – погодьтеся, найцікавіші поки що роки нового тисячоліття в Україні. Хоча за цей час було створено десятки тисяч малюнків, але тут подано на Ваш розсуд лише ті, які сьогодні видаються мені вартими згадки – може, вони відірвуть Вас від повсякдення і змусять подивитися на себе в контексті історії, а не короткого політичного моменту? Вони намальовані так, як я побачив і запам’ятав події нашого політичного життя – звичайно, не претендуючи на історичну точність, але прагнучи передати дух цієї незвичайної епохи. Вибачайте за такий мій геть суб’єктивний погляд на політику та людей у ній та поза нею…
А якщо раптом у Вас, мій читачу-глядачу, виникне чуття dеjа vu, не впадайте у відчай – повірте, граблі не є українським національним інструментом. Це – навчання. Головне – ми вчимося і вміємо засвоювати уроки, тим паче такі складні і важкі. Хіба ні?
І коли мої малюнки стануть Вам у добрій нагоді в цьому життєвому навчанні, я буду щасливим. А коли в песимістичні хвилини вони принесуть Вам сміх, добрий настрій і віру в майбутнє, я буду щасливим безмірно!».
Анатолій Василенко
«Я все життя малюю людей, а останні 10 років – найчастіше малюю людей у політиці. Може, часом вони видадуться не такими красивими й розумними, як нам усім хотілося б, але я пропоную подивитися на них з іронією і побачити їх простими і смішними. Адже обов’язок порядного політика – терпіти кпини своїх прискіпливих і вредних співгромадян (бо чого ж тоді він пішов у політику?). А наш обов’язок – тримати «претендентів на еліту» під вогнем гумору і сарказму (бо що може бути страшнішим ганьби перед народом?).
Перед Вами, мій читачу і глядачу, лише деякі малюнки з 2005 по 2013 р. – погодьтеся, найцікавіші поки що роки нового тисячоліття в Україні. Хоча за цей час було створено десятки тисяч малюнків, але тут подано на Ваш розсуд лише ті, які сьогодні видаються мені вартими згадки – може, вони відірвуть Вас від повсякдення і змусять подивитися на себе в контексті історії, а не короткого політичного моменту? Вони намальовані так, як я побачив і запам’ятав події нашого політичного життя – звичайно, не претендуючи на історичну точність, але прагнучи передати дух цієї незвичайної епохи. Вибачайте за такий мій геть суб’єктивний погляд на політику та людей у ній та поза нею…
А якщо раптом у Вас, мій читачу-глядачу, виникне чуття dеjа vu, не впадайте у відчай – повірте, граблі не є українським національним інструментом. Це – навчання. Головне – ми вчимося і вміємо засвоювати уроки, тим паче такі складні і важкі. Хіба ні?
І коли мої малюнки стануть Вам у добрій нагоді в цьому життєвому навчанні, я буду щасливим. А коли в песимістичні хвилини вони принесуть Вам сміх, добрий настрій і віру в майбутнє, я буду щасливим безмірно!».
Анатолій Василенко
