Російська влада та польська шляхта в Україні. 1793-1830
Російська влада та польська шляхта в Україні. 1793-1830
Цією книжкою Даніель Бовуа, один із найвідоміших західних істориків, чиї наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам назвав «своєю малою українською трилогією». Своєрідним вступом до неї стала монографія про Віленський учбовий округ 1803–1832 рр., далі одна за одною побачили світ дві вже добре відомі українському читачеві роботи, присвячені аналізові соціальних структур 1831-1914 рр. на Правобережній Україні, або, за тодішньою термінологією, в Південно-Західному краї – теренові, де непримиренно зіштовхнулися (за окресленням автора – в «тотальному антагонізмі») імперські, класові, соціальні, економічні та національні протиріччя польсько-російсько-українського трикутника. Про науковий шлях, що привів Даніеля Бовуа до цієї проблематики, та про його творче кредо й полемічну стосовно традиційної польської історіографії позицію докладно сказано у передмові Ярослава Дашкевича до першого з українських перекладів «малої трилогії», і це звільняє від потреби ще раз представляти французького історика українській публіці. Натомість варто коротко зупинитися на тій меті, яку він ставив перед собою у цій праці. Адже власне ця книжка «завершила» трилогію, хоча міркуючи хронологічно мала би її розпочинати, оскільки автор занурюється у передісторію проаналізованих ним у «Шляхтичі» та «Битві за землю» соціальних структур та політичних ідеологій. Працю відкриває короткий екскурс у XVI ст. – часи становлення «шляхетської демократії»; далі автор простує через аналіз ідеологічних і патріотичних аспірацій періоду Великого Сейму 1788-1792 рр. та поділів Речі Посполитої, через перші роки «освоєння» Російською імперією новопридбаних територій, через хаотичну непослідовність імперської політики в «Наполеонівську добу» та, врешті, підводить читача до перед дня Листопадового польського повстання 1830-1831 рр., аби далі відіслати його до вже опублікованих праць – «Шляхтича» й «Битви за землю».
Цією книжкою Даніель Бовуа, один із найвідоміших західних істориків, чиї наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам назвав «своєю малою українською трилогією». Своєрідним вступом до неї стала монографія про Віленський учбовий округ 1803–1832 рр., далі одна за одною побачили світ дві вже добре відомі українському читачеві роботи, присвячені аналізові соціальних структур 1831-1914 рр. на Правобережній Україні, або, за тодішньою термінологією, в Південно-Західному краї – теренові, де непримиренно зіштовхнулися (за окресленням автора – в «тотальному антагонізмі») імперські, класові, соціальні, економічні та національні протиріччя польсько-російсько-українського трикутника. Про науковий шлях, що привів Даніеля Бовуа до цієї проблематики, та про його творче кредо й полемічну стосовно традиційної польської історіографії позицію докладно сказано у передмові Ярослава Дашкевича до першого з українських перекладів «малої трилогії», і це звільняє від потреби ще раз представляти французького історика українській публіці. Натомість варто коротко зупинитися на тій меті, яку він ставив перед собою у цій праці. Адже власне ця книжка «завершила» трилогію, хоча міркуючи хронологічно мала би її розпочинати, оскільки автор занурюється у передісторію проаналізованих ним у «Шляхтичі» та «Битві за землю» соціальних структур та політичних ідеологій. Працю відкриває короткий екскурс у XVI ст. – часи становлення «шляхетської демократії»; далі автор простує через аналіз ідеологічних і патріотичних аспірацій періоду Великого Сейму 1788-1792 рр. та поділів Речі Посполитої, через перші роки «освоєння» Російською імперією новопридбаних територій, через хаотичну непослідовність імперської політики в «Наполеонівську добу» та, врешті, підводить читача до перед дня Листопадового польського повстання 1830-1831 рр., аби далі відіслати його до вже опублікованих праць – «Шляхтича» й «Битви за землю».
Цією книжкою Даніель Бовуа, один із найвідоміших західних істориків, чиї наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам назвав «своєю малою українською трилогією». Своєрідним вступом до неї стала монографія про Віленський учбовий округ 1803–1832 рр., далі одна за одною побачили світ дві вже добре відомі українському читачеві роботи, присвячені аналізові соціальних структур 1831-1914 рр. на Правобережній Україні, або, за тодішньою термінологією, в Південно-Західному краї – теренові, де непримиренно зіштовхнулися (за окресленням автора – в «тотальному антагонізмі») імперські, класові, соціальні, економічні та національні протиріччя польсько-російсько-українського трикутника. Про науковий шлях, що привів Даніеля Бовуа до цієї проблематики, та про його творче кредо й полемічну стосовно традиційної польської історіографії позицію докладно сказано у передмові Ярослава Дашкевича до першого з українських перекладів «малої трилогії», і це звільняє від потреби ще раз представляти французького історика українській публіці. Натомість варто коротко зупинитися на тій меті, яку він ставив перед собою у цій праці. Адже власне ця книжка «завершила» трилогію, хоча міркуючи хронологічно мала би її розпочинати, оскільки автор занурюється у передісторію проаналізованих ним у «Шляхтичі» та «Битві за землю» соціальних структур та політичних ідеологій. Працю відкриває короткий екскурс у XVI ст. – часи становлення «шляхетської демократії»; далі автор простує через аналіз ідеологічних і патріотичних аспірацій періоду Великого Сейму 1788-1792 рр. та поділів Речі Посполитої, через перші роки «освоєння» Російською імперією новопридбаних територій, через хаотичну непослідовність імперської політики в «Наполеонівську добу» та, врешті, підводить читача до перед дня Листопадового польського повстання 1830-1831 рр., аби далі відіслати його до вже опублікованих праць – «Шляхтича» й «Битви за землю».
