У новій книзі Андрія Содомори живе незвичайний Львів - Львів тонких настроїв та почуттів. Рефреном тут можуть слугувати слова Верґілія "Є таки сльози речей, і що смертне - торкається серця". І як загублена на білому снігу рукавичка плаче за своєю господинею, так самотня людина у міському просторі сумує за втраченою гармонією життя - "золотим віком". Все це й зумовило елегійну тональність письма. Проза Андрія Содомори переливається в поезію, а психологічні спостереження - у філософські медитації.