Українські Січові Стрільці (УСС, усусуси) – український відділ австро-угорського війська під час Першої світової війни. УСС – перша з часів Полтавської битви (1709 р.) українська військова формація, що збройно виступила проти Російської імперії. Українські стрільці були легіонерами (добровольцями), тому в їх рядах здебільшого воювали українці, які не підлягали мобілізації – віком до 18-ти та після 50-ти років. На думку німецького командування, усусуси були «найкращим відділом усієї айстро-угорської армії». Окрім бойової звитяги, стрільці залишили по собі величезний пласт культурної спадщини – музичної художньої та літературної. Перебуваючи поза Галичиною, створювали театри, осередки «Просвіти», засновували школи. У своїй символіці стрільці використовували зображення Архистратига Михаїла та щита із галицьким левом. З вірою, що їх завдання – «визволяти братів-українців з ворожих кайдан» вони жертвували життя і здобували військову доблесть, яка навіть через століття залишила яскравий слід в історії українських визвольних змагань.