У монографії підсумовано результати 30-річних досліджень пам'яток зубрицької культури, вперше відкритих автором у Подністров'ї та на Волині. Значна джерелознавча база дозволила висвітлити цілий спектр питань життєдіяльності зубрицьких общин: генезу, характер матеріальної культури, основні риси господарства, світогляд і військову справу, зв'язки з сусідніми народами та етнокультурними групами. Співставлення писемних та археологічних джерел дає підстави вважати, що зубрицька культура та наступні пам'ятки черняхівського типу регіону належали західній частині численних племен венедів, описаних римським істориком Корнелієм Тацітом. Подібність матеріальної культури зубрицьких пам'яток Західної України, пізньозарубинецьких і київських старожитностей Подніпров'я переконливо доводять, що землі між Віслою і Дніпром у першій половині І тисячоліття н. е. належали до слов'янської ойкумени. Книга розрахована на археологів, істориків, етнографів, краєзнавців, студентів гуманітарних факультетів, а також всіх, хто цікавиться історією України. В монографии подведены итоги 30-летних исследований памятников зубрицкой культуры, впервые открытых автором в Поднестровье и на Волыни. Значительная источниковедческая база позволила осветить целый спектр вопросов жизнедеятельности зубрицких общин: генезис, характер материальной культуры, основные черты хозяйства, мировоззрение и военное дело, связи с соседними народами и этнокультурными группами. Сопоставление письменных и археологических источников дает основания считать, что зубриц-кая культура и последующие памятники Черняховского типа региона принадлежали западной части многочисленных племен венедов, описанных римским историком Корнелием Тацитом. Сходство материальной культуры зубрицких памятников Западной Украины, позднезарубинецких и киевских древностей Поднепровья убедительно свидетельствует, что земли между Вислой и Днепром в первой половине I тысячелетия н. э. относились к славянской ойкумене.