Жорж Екаут здобув визнання ще за життя; його запрошували до Парижа, куди на межі ХІХ-ХХ ст. виїхало чимало бельгійських авторів, але він відмовився. Утім, усі твори Екаута виходили саме тут, у знаменитому видавництві Mercure de France; він також дописував до газет і був одним із найвідоміших французьких колумністів. Найбільшої слави письменник здобув завдяки романові «Замок Ескаль-Віґор» (1899), герой якого, молодий фламандський аристократ Анрі де Кельмарк, закохується у юного селянина Ґвідона. Це був чи не перший у Європі роман, де було відкрито змальовано гомосексуальні стосунки. Екаута притягнули до відповідальності, відбувся навіть судовий процес, що був не менш популярним, ніж свого часу суд над Флобером за «Пані Боварі» чи над Бодлером за «Квіти зла».