Головна героїня роману Дора Ідесова — одна з останніх представниць роду житковських богинь. За переказами на кручах Білих Карпат віддавна жили жінки, обдаровані унікальними здібностями. Вони вміли лікувати, знали, як допомогти у будь-якій біді, могли порадити... у скруті, а ще кажуть, що вони передбачали майбутнє. Їх називали "богинями", а свої вміння вони передавали з покоління в покоління.
І хоча Дора не перейняла їхніх умінь, але здобула етнографічну освіту й вирішила присвятити їм ґрунтовну наукову розвідку. Наприкінці 90-х років у Пардубицькому архіві Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки з'являється оперативно-розшукова справа органів Держбезпеки, заведена на внутрішнього ворога — її тітку, богиню Сурмену. Дора розслідує долі житковських богинь і з подивом з'ясовує, що хоч сама богинею не стала, але невіддільно приналежна до цієї таємничої традиції.
Головна героїня роману Дора Ідесова — одна з останніх представниць роду житковських богинь. За переказами на кручах Білих Карпат віддавна жили жінки, обдаровані унікальними здібностями. Вони вміли лікувати, знали, як допомогти у будь-якій біді, могли порадити... у скруті, а ще кажуть, що вони передбачали майбутнє. Їх називали "богинями", а свої вміння вони передавали з покоління в покоління.
І хоча Дора не перейняла їхніх умінь, але здобула етнографічну освіту й вирішила присвятити їм ґрунтовну наукову розвідку. Наприкінці 90-х років у Пардубицькому архіві Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки з'являється оперативно-розшукова справа органів Держбезпеки, заведена на внутрішнього ворога — її тітку, богиню Сурмену. Дора розслідує долі житковських богинь і з подивом з'ясовує, що хоч сама богинею не стала, але невіддільно приналежна до цієї таємничої традиції.
Головна героїня роману Дора Ідесова — одна з останніх представниць роду житковських богинь. За переказами на кручах Білих Карпат віддавна жили жінки, обдаровані унікальними здібностями. Вони вміли лікувати, знали, як допомогти у будь-якій біді, могли порадити... у скруті, а ще кажуть, що вони передбачали майбутнє. Їх називали "богинями", а свої вміння вони передавали з покоління в покоління.
І хоча Дора не перейняла їхніх умінь, але здобула етнографічну освіту й вирішила присвятити їм ґрунтовну наукову розвідку. Наприкінці 90-х років у Пардубицькому архіві Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки з'являється оперативно-розшукова справа органів Держбезпеки, заведена на внутрішнього ворога — її тітку, богиню Сурмену. Дора розслідує долі житковських богинь і з подивом з'ясовує, що хоч сама богинею не стала, але невіддільно приналежна до цієї таємничої традиції.