У монографії вперше в українському культурознавстві та лінгвокультурології розглянуто соціокультурний простір як поле розгортання дискурсивних практик, що вкорінені у розмаїті сфери життєдіяльності. Досліджено процеси сенсоутворювання, що відбуваються у надрах життєдіяльності людей, у лоні їх розмаїтої дискурсивної активності. Проблему власне українського лінгвокультурного середовища в містах (а також його дисперсійності та функціональної неповноти) автор розглядає на тлі процесів глобалізації, креолізації та маргіналізації самих носіїв української культури. У цьому контексті, зокрема, взаємодію глобального та локального розглянуто як так звану глокалізацію (зустрічний рух смислоформ, знакових систем та способів комунікування).

Для етнологів, соціяльних антропологів, культурологів, а також тих, хто цікавиться питаннями лінгвокультурології.