Упорядник (і водночас один з авторів) цієї книги, відомий науковець і перекладач, прагне відповісти відразу на декілька запитань: якою була панорама блискучої російської поезії «Срібного віку»? Якою мірою вплинула ця поезія на розвиток тогочасної (й пізнішої) української літератури? Нарешті, навіщо потрібно перекладати російські вірші по-українському? А що таки потрібно – читача переконає добір поезій І. Аннєнського й Ів. Буніна, В. Брюсова та О. Блока, М. Волошина та М. Гумільова, О. Мандельштама й А. Ахматової, які в українських версіях найяскравіших представників кількох поколінь перекладачів від Ів. Франка й М. Вороного, неокласиків і «шістдесятників» й до «вісімдесятників» – набули самостійної художньої ваги, ставши явищем насамперед своєї власної літератури. Краще зрозуміти панораму переломної (не лише для російської культури) доби, коли творилися ці поезії, читачам допоможуть як статті самих російських поетів, де вони прагнули окреслити власні мистецькі настанови й завдання, так і дослідження українських авторів (від Б. Якубського й М. Зерова – й до Є. Маланюка й І. Качуровського), у яких зроблено спробу проаналізувати феномен російської поезії (й ширше – російської культури) «Срібного віку» в його найрізноманітніших виявах – зокрема й через зв’язки з поезією й культурою українською. Книга розрахована не лише на фахових філологів, але й на широке коло читачів, які цікавляться поезією. Упорядник вважатиме своє завдання виконаним, якщо хоча б дехто з них по прочитанні цієї книги розпрощається з давніми стереотипами про «провінційність», «меншовартість» і «підпорядкованість» української літератури.