Книжку історика Андрія Портнова присвячено долям та ідеям, історіографічній спадщині й історіографічній рецепції українських науковців XX століття – Дмитра Яворницького і Володимира Пархоменка, Івана Степаніва і Костя Гуслистого, В’ячеслава Заїкіна і Віктора Петрова, Ярослава Ісаєвича і Ярослава Дашкевича та багатьох інших, знаних і менш відомих, успішних і переслідуваних, тих, хто лишався в Україні за совєтів, під нацистами й /або за незалежности, і тих, кому довелося виеміґрувати. Герої цієї книжки, в Краї а чи в діяспорі, мусили, боронячи свою наукову свободу та право на вільну думку і творчість, шукати способи співіснувати з різними політичними системами і культивувати складність у спрощеному, ідеологічно поділеному та насиченому особистою ворожнечею просторі, а пропоновані автором начерки інтелектуальних біографій цих науковців доводять, що їхні тексти не тільки відображали свій час, пояснювали його і творили, але й, мірою сил, намагалися йому протистояти.