Ця книжка – як вино зі зболеної лози, пророслої на суворому ґрунті – про те, як тривожно дихається у спустошеному й виснаженому домі, про те, як тяжко він віднаходиться й гостро відчувається. Ці вірші – як те саме терпке вино – із землі, крові й повітря. Вони – про потребу жити й дихати, боятися й радіти, втрачати і створювати, про вміння цінувати біль за те найживіше, що він приносить із собою. Про те, що всі ми хочемо й повинні відшукати Дім, а в ньому – себе та своє терпке життя.