Не мати досі виданих в Україні (тим більше – українською мовою) книжок Померанцева – досить кричуща прогалина...

Дуже важливо, щоб цей голос почав лунати в наших теперішніх дискусіях та геокультурних розбірках. Хоча, можливо, саме він, голос, той, котрий звучить на «Свободі», перепрошую, на свободі, у них якось і присутній. Але нам дуже потрібен Померанцев як текст, як письмо, як те, що читають очима. Він надзвичайно рідкісний тип російського письменника – з тих, які винятково чутливо сприймають, винятково добре знають і – як виявляється – люблять українську культуру. Гаразд, ніякий він не «надзвичайно рідкісний тип» – просто він такий один, от і все. Ні, дешевих підлабузників з російського боку в нашої культури, може, й вистачає. Але таких, як він – наскрізь і щиро перейнятих її «проклятими питаннями» – уважних інтерпретаторів немає зовсім. Він такий один.