Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка. А тоді - залякана дівчинка, з благанням дивилася в очі трьом гвалтівникам. Але вони не пошкодували її. Як і вона не пошкодувала потім свою дочку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Поліна ледь не потрапляє в ДТП. Її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі знайомі і рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..