Цей «соціопсихотерапевтичний» трактат став вершиною творчості Володимира Винниченка як мислителя. Його написав переконаний прибічник соціалізму, котрий, однак, відносив цей суспільний лад насамперед до моральних категорій («перемога соціалізму — це перемога нової моралі»), доповнюючи соціологію біологією, визнаючи неминучість боротьби природного і соціального в людині й віднаходячи шляхи узгодження біологічних законів із законами моральними. У трактаті накреслюється утопічна схема будування щастя людства. Рецепт цього — конкордизм, тобто погодження. Автор розробляє струнку і переконливу систему погоджень (із природою, з самим собою, з ближніми, з колективом тощо) і проголошує: щастя людства в погодженні, нещастя — в розладі.