Книга Сергія Бабкіна «Млини мелють поволі» – спроба автора дослідити, навіть більше, препарувати психологію його героїв на перетині соціального та екзистенційного. Неможливо лишатись байдужим до того, як складаються долі одного з головних персонажів – Горислава та його матері Авеліни, котрій хлопець прагне помститися за родинну трагедію, в якій звинувачує її одну. Кожен із другорядних героїв робить їхню історію об’ємнішою і більш тактильною. Деталізована візуалізація тексту, відверта кінематографічність багатьох сцен, нелінійність сюжету – сприяють ще більшому оживленню героїв повісті. Натуралістичні описи поєднуються з ліричними відступами, а також сюрреалістичними, наближеними до притчових вкрапленнями. І насамкінець влучне розгортання внутрішніх монологів героїв – це те, що надає книжці «Млини мелють поволі» тієї тяглості і напруженості, що не дають відірватись від читання.