Найдавніше мистецтво України
Найдавніше мистецтво України
Дослідження мистецтва верхнього палеоліту України розпочалося зі знахідки Вікентієм Хвойкою під час розкопок Кирилівської стоянки в Києві у 1893-1896 роках бивня мамонта оздобленого складною гравюрою. Києво-Кирилівський бивень, швидко введений до наукового обігу автором розкопок, став наочним свідченням особливого значення мобільного мистецтва у суспільствах мисливців і збирачів верхнього палеоліту Східної Європи. Подальшим підтвердженням цієї тези стали мініатюрні фігурки оригінальної стилістики з бивня мамонта, оздоблені вишуканим геометричним орнаментом, які були вперше винайдені під час розкопок Мізина під керівництвом Федора Вовка у 1908-1913 роках. Ці сенсаційні знахідки перших витворів мобільної скульптури українського палеоліту, представлені Ф. Вовком на міжнародному конгресі преісторичної антропології та археології в Женеві у 1912 році, не тільки відразу ввійшли до скарбниці шедеврів палеолітичного мистецтва Європи, але й спричинили палкі наукові дискусії щодо стилістики витворів мистецтва та їх ролі у визначенні періодизації палеоліту.
Подальші інтенсивні розкопки багатьох стоянок та поселень верхнього палеоліту на території України, що тривали протягом XX століття, достатньо швидко дозволили окреслити основні характерні риси винайдених витворів мобільного мистецтва, які стали необхідним складовим компонентом при визначенні археологічних культур та періодизації палеоліту (Спицин, 1915, Городцов, 1923, Ефименко, 1953, Борисковский, 1953, Шовкопляс, 1965). Водночас витвори найдавнішого мистецтва України були об'єктами окремих публікацій, які повною мірою висвітлені у загальному короткому каталозі витворів палеолітичного мистецтва на території СССР (Абрамова, 1962; 1995).
На початок XXI століття мистецтво верхнього палеоліту України налічує об'ємний корпус витворів мобільного мистецтва, здобутих під час розкопок декількох поколінь українських археологів, що вимагає здійснення сучасних поглиблених досліджень та загальної характеристики найдавнішого мистецтва України.
Представлена читачу монографія «Найдавніше мистецтво України» є першою узагальнюючою працею, яка охоплює всі художні форми мистецтва верхнього палеоліту України: скульптуру, гравюру, малюнок, а також орнамент, прикраси, монументальну архітектуру з кісток мамонта. Найдавніше мистецтво розглядається нами як самобутня складна цілісна символіко-знакова система, яка різними гранями висвітлює своєрідність найдавнішої образотворчості, синкретизм художніх форм фігу-ративного та декоративного мистецтв, вагомі соціально-знакові функції мистецтва у первісних суспільствах.
Детальне дослідження предметів мистецтва надало нам змогу вперше запропонувати найбільш повний на сьогодні, розлогий каталог витворів фігуративного мистецтва, висвітлити загальні та особливі риси їхньої художньої стилістики, естетичної властивості, концептуаль-ність іконографії фігуративного репертуару, розглянути мистецтво України в європейському контексті.
Дослідження мистецтва верхнього палеоліту України розпочалося зі знахідки Вікентієм Хвойкою під час розкопок Кирилівської стоянки в Києві у 1893-1896 роках бивня мамонта оздобленого складною гравюрою. Києво-Кирилівський бивень, швидко введений до наукового обігу автором розкопок, став наочним свідченням особливого значення мобільного мистецтва у суспільствах мисливців і збирачів верхнього палеоліту Східної Європи. Подальшим підтвердженням цієї тези стали мініатюрні фігурки оригінальної стилістики з бивня мамонта, оздоблені вишуканим геометричним орнаментом, які були вперше винайдені під час розкопок Мізина під керівництвом Федора Вовка у 1908-1913 роках. Ці сенсаційні знахідки перших витворів мобільної скульптури українського палеоліту, представлені Ф. Вовком на міжнародному конгресі преісторичної антропології та археології в Женеві у 1912 році, не тільки відразу ввійшли до скарбниці шедеврів палеолітичного мистецтва Європи, але й спричинили палкі наукові дискусії щодо стилістики витворів мистецтва та їх ролі у визначенні періодизації палеоліту.
Подальші інтенсивні розкопки багатьох стоянок та поселень верхнього палеоліту на території України, що тривали протягом XX століття, достатньо швидко дозволили окреслити основні характерні риси винайдених витворів мобільного мистецтва, які стали необхідним складовим компонентом при визначенні археологічних культур та періодизації палеоліту (Спицин, 1915, Городцов, 1923, Ефименко, 1953, Борисковский, 1953, Шовкопляс, 1965). Водночас витвори найдавнішого мистецтва України були об'єктами окремих публікацій, які повною мірою висвітлені у загальному короткому каталозі витворів палеолітичного мистецтва на території СССР (Абрамова, 1962; 1995).
На початок XXI століття мистецтво верхнього палеоліту України налічує об'ємний корпус витворів мобільного мистецтва, здобутих під час розкопок декількох поколінь українських археологів, що вимагає здійснення сучасних поглиблених досліджень та загальної характеристики найдавнішого мистецтва України.
Представлена читачу монографія «Найдавніше мистецтво України» є першою узагальнюючою працею, яка охоплює всі художні форми мистецтва верхнього палеоліту України: скульптуру, гравюру, малюнок, а також орнамент, прикраси, монументальну архітектуру з кісток мамонта. Найдавніше мистецтво розглядається нами як самобутня складна цілісна символіко-знакова система, яка різними гранями висвітлює своєрідність найдавнішої образотворчості, синкретизм художніх форм фігу-ративного та декоративного мистецтв, вагомі соціально-знакові функції мистецтва у первісних суспільствах.
Детальне дослідження предметів мистецтва надало нам змогу вперше запропонувати найбільш повний на сьогодні, розлогий каталог витворів фігуративного мистецтва, висвітлити загальні та особливі риси їхньої художньої стилістики, естетичної властивості, концептуаль-ність іконографії фігуративного репертуару, розглянути мистецтво України в європейському контексті.
Дослідження мистецтва верхнього палеоліту України розпочалося зі знахідки Вікентієм Хвойкою під час розкопок Кирилівської стоянки в Києві у 1893-1896 роках бивня мамонта оздобленого складною гравюрою. Києво-Кирилівський бивень, швидко введений до наукового обігу автором розкопок, став наочним свідченням особливого значення мобільного мистецтва у суспільствах мисливців і збирачів верхнього палеоліту Східної Європи. Подальшим підтвердженням цієї тези стали мініатюрні фігурки оригінальної стилістики з бивня мамонта, оздоблені вишуканим геометричним орнаментом, які були вперше винайдені під час розкопок Мізина під керівництвом Федора Вовка у 1908-1913 роках. Ці сенсаційні знахідки перших витворів мобільної скульптури українського палеоліту, представлені Ф. Вовком на міжнародному конгресі преісторичної антропології та археології в Женеві у 1912 році, не тільки відразу ввійшли до скарбниці шедеврів палеолітичного мистецтва Європи, але й спричинили палкі наукові дискусії щодо стилістики витворів мистецтва та їх ролі у визначенні періодизації палеоліту.
Подальші інтенсивні розкопки багатьох стоянок та поселень верхнього палеоліту на території України, що тривали протягом XX століття, достатньо швидко дозволили окреслити основні характерні риси винайдених витворів мобільного мистецтва, які стали необхідним складовим компонентом при визначенні археологічних культур та періодизації палеоліту (Спицин, 1915, Городцов, 1923, Ефименко, 1953, Борисковский, 1953, Шовкопляс, 1965). Водночас витвори найдавнішого мистецтва України були об'єктами окремих публікацій, які повною мірою висвітлені у загальному короткому каталозі витворів палеолітичного мистецтва на території СССР (Абрамова, 1962; 1995).
На початок XXI століття мистецтво верхнього палеоліту України налічує об'ємний корпус витворів мобільного мистецтва, здобутих під час розкопок декількох поколінь українських археологів, що вимагає здійснення сучасних поглиблених досліджень та загальної характеристики найдавнішого мистецтва України.
Представлена читачу монографія «Найдавніше мистецтво України» є першою узагальнюючою працею, яка охоплює всі художні форми мистецтва верхнього палеоліту України: скульптуру, гравюру, малюнок, а також орнамент, прикраси, монументальну архітектуру з кісток мамонта. Найдавніше мистецтво розглядається нами як самобутня складна цілісна символіко-знакова система, яка різними гранями висвітлює своєрідність найдавнішої образотворчості, синкретизм художніх форм фігу-ративного та декоративного мистецтв, вагомі соціально-знакові функції мистецтва у первісних суспільствах.
Детальне дослідження предметів мистецтва надало нам змогу вперше запропонувати найбільш повний на сьогодні, розлогий каталог витворів фігуративного мистецтва, висвітлити загальні та особливі риси їхньої художньої стилістики, естетичної властивості, концептуаль-ність іконографії фігуративного репертуару, розглянути мистецтво України в європейському контексті.
