Поетична збірка Андрія Бондаря, поета, перекладача і публіциста, автора книжок «Примітивні форми власності» (2004) і «Морквяний лід» (2012), характеризується типовими рисами творчої кризи, яка, втім, вкладається у ширшу картину існування особистості – кризу середнього віку. Неспроможність писати у старій манері підштовхнула автора до ідеї, що поезією може стати все. Відтак книжка позначена максимальним ступенем мозаїчності художнього мислення, абсурдизмом, примітивізмом і багатожанровістю. Класичний чотиривірш, верлібр, афоризм, японське хокку і російська частушка – ось лише вершина жанрового айсберга. Головною темою книжки стали таємниці української колективної душі та її боротьба проти російського імперіалізму.