Ізабель молила Бога лиш про одне — подарувати їй радість материнства. І одного дня вона побачила біля берега шлюпку, а в ній — немовля. Дитина була ще жива. Жінка умовила чоловіка Тома не шукати батьків. Люсі стала для неї єдиною радістю життя... Під час шторму Ханна втратила і чоловіка, і маленьку доньку.
Минули роки, а убита горем жінка сподівалася, що її близькі живі. Одного разу вона дізналася, що дочка Тома та Ізабель — її дитина! Як посміли ці люди відняти її крихітку! Ханна забирає дочку у свій дім, а Том бере всю провину на себе, аби врятувати дружину.
Люсі плаче вдень і вночі, проситься до мами Ізабель. Ханна у відчаї... Чи зможе любов до дитини здолати ненависть двох родин?