У монографії проаналізовано понад 400 фразеологічних одиниць, уживаних у західноукраїнському варіанті літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст., з погляду відображення в них міжмовних взаємин та зв’язку з культурно-писемною традицією української мови. Основну увагу зосереджено на дослідженні українсько-польських, українсько-німецьких та українсько-польсько-німецьких паралелей у складі діалектної фразеології південно-західного наріччя української мови та галицько-буковинського койне, особливо ж – на тих із них, що досі залишалися поза словниковими реєстрами. У роботі запропоновано можливі способи актуалізації цієї фразеологічної спадщини в сучасній українській мові. Дослідження такого роду виконане в українському мовознавстві вперше. Для мовознавців – науковців, викладачів, студентів, а також для широкого кола філологів й усіх тих, хто цікавиться проблемами історії української мови та формування її фразеологічного фонду.