Письменниця Марія Матіос вважає, що життя кожної жінки – безперервний випробувальний танець: іноді – «вальс», частіше – «гуцулка», зрідка – «танго» чи коли-не-коли «танець живота». Але традиційно жінки ніколи не танцюють «аркан» – ритуальний, суто чоловічий танець жителів гір. Проте Матіос стверджує, що її героїня «затесалась між аркани», і цей «аркан» – не стане «вальсом». Бо така парадоксальна вдача її героїні, яка з однаковою пристрастю щоденно випробовує своє серце на розрив: чи то тримає батіг у руках для лінивців, чи сповідається в любові. «Жіночий аркан у саду нетерпіння» – поезія справжньої Жінки. Жінки із плоті й крові, жінки, яка вміє бути щасливою «отут і вже».