Зустрічі і прощання (комплектиз 2 книг)
Зустрічі і прощання (комплектиз 2 книг)
«Зустрічі і прощання» — це мемуари видатного літературознавця, людини, молодість якої припала на одну з найдинамічніших, але й найтрагічніших епох нашої літературної історії, 1920 — 30-ті роки.
У 1925 — 29 рр. Григорій Костюк вчився у Києві, слухаючи курси таких видатних постатей, як М. Зеров, П. Филипович, Б. Якубський. У 30-х переїхав до Харкова й увійшов до літературного об'єднання ПРОЛІТФРОНТ, де тісно співпрацював з М. Хвильовим, М. Кулішем, П. Тичиною, Ю. Яновським, Г. Епіком, Іваном Багряним, Остапом Вишнею та багатьма іншими літераторами. Був очевидцем сталіністської розправи над інтелігенцією, зрештою і сам потрапив до концентраційного табору. Перший том «Зустрічей і прощань» присвячений саме цьому періоду життя Г. Костюка. Це живі, пронизливі спогади про усіх тих митців та учених, з якими зустрічався автор, про проблеми, які їх хвилювали, зрештою, про побут, саму тканину їхнього життя.
Досі найширшими мемуарами про літературні Київ та Харків 20-30-х вважалися «Розповіді про неспокій» Юрія Смолича. Одначе книга Костюка, написана у еміграції, тобто без жодних цензурних втручань, значно повніша і щиріша. Вона зацікавить не лише спеціалістів-філологів — прочитавши «Зустрічі і прощання», велику насолоду отримає кожен, хто цікавиться живою історією культури.
«Зустрічі і прощання» — це мемуари видатного літературознавця, людини, молодість якої припала на одну з найдинамічніших, але й найтрагічніших епох нашої літературної історії, 1920 — 30-ті роки.
У 1925 — 29 рр. Григорій Костюк вчився у Києві, слухаючи курси таких видатних постатей, як М. Зеров, П. Филипович, Б. Якубський. У 30-х переїхав до Харкова й увійшов до літературного об'єднання ПРОЛІТФРОНТ, де тісно співпрацював з М. Хвильовим, М. Кулішем, П. Тичиною, Ю. Яновським, Г. Епіком, Іваном Багряним, Остапом Вишнею та багатьма іншими літераторами. Був очевидцем сталіністської розправи над інтелігенцією, зрештою і сам потрапив до концентраційного табору. Перший том «Зустрічей і прощань» присвячений саме цьому періоду життя Г. Костюка. Це живі, пронизливі спогади про усіх тих митців та учених, з якими зустрічався автор, про проблеми, які їх хвилювали, зрештою, про побут, саму тканину їхнього життя.
Досі найширшими мемуарами про літературні Київ та Харків 20-30-х вважалися «Розповіді про неспокій» Юрія Смолича. Одначе книга Костюка, написана у еміграції, тобто без жодних цензурних втручань, значно повніша і щиріша. Вона зацікавить не лише спеціалістів-філологів — прочитавши «Зустрічі і прощання», велику насолоду отримає кожен, хто цікавиться живою історією культури.
«Зустрічі і прощання» — це мемуари видатного літературознавця, людини, молодість якої припала на одну з найдинамічніших, але й найтрагічніших епох нашої літературної історії, 1920 — 30-ті роки.
У 1925 — 29 рр. Григорій Костюк вчився у Києві, слухаючи курси таких видатних постатей, як М. Зеров, П. Филипович, Б. Якубський. У 30-х переїхав до Харкова й увійшов до літературного об'єднання ПРОЛІТФРОНТ, де тісно співпрацював з М. Хвильовим, М. Кулішем, П. Тичиною, Ю. Яновським, Г. Епіком, Іваном Багряним, Остапом Вишнею та багатьма іншими літераторами. Був очевидцем сталіністської розправи над інтелігенцією, зрештою і сам потрапив до концентраційного табору. Перший том «Зустрічей і прощань» присвячений саме цьому періоду життя Г. Костюка. Це живі, пронизливі спогади про усіх тих митців та учених, з якими зустрічався автор, про проблеми, які їх хвилювали, зрештою, про побут, саму тканину їхнього життя.
Досі найширшими мемуарами про літературні Київ та Харків 20-30-х вважалися «Розповіді про неспокій» Юрія Смолича. Одначе книга Костюка, написана у еміграції, тобто без жодних цензурних втручань, значно повніша і щиріша. Вона зацікавить не лише спеціалістів-філологів — прочитавши «Зустрічі і прощання», велику насолоду отримає кожен, хто цікавиться живою історією культури.
